Вантовий міст – це конструктивна система з безперервною балкою, що підтримується похилими опорними тросами від опор. З механічного погляду вантовий міст є безперервний балковий міст, що підтримується пружними опорами.
Про те, як монтуються вантові покриття, читайте по ссылке http://sinergibumn.com/tehnologiya-montazha-vantovyh-pokrytij/
Вантовий міст займає перше місце в діапазоні прольоту приблизно від 150 до 600 м, його пропускна здатність більша, ніж у консольних, ферменних, арочних та балкових мостів, але коротше, ніж у підвісних мостів.
У цьому діапазоні вантовий міст дуже економічний і має елегантний зовнішній вигляд через порівняно невелику глибину балки і виявився дуже конкурентоспроможним у порівнянні з іншими типами мостів.
Коли було розроблено перший вантовий міст
Вантовий міст був розроблений після Другої світової війни. Це була не зовсім нова концепція, тобто коли кабелі від палуби підключалися безпосередньо до опорних колон або опор. Ця ідея була включена в деякі з раніше підвісних мостів, таких як міст Альберта, Лондон (1873) і Бруклінський міст, Нью-Йорк (1883), щоб надати жорсткість палубі.
Два німецькі дизайнери, Dischinger і F. Leonhardt, працюючи незалежно, збудували перші вантові мости в Стромсунді, Швеція (1955), з прольотом 183 метри, і Дюссельдорф, Німеччина (1957), з прольотом 260 метрів. Цей тип мосту вважається естетично привабливим, економічним та простим у будівництві. Міст може набувати різних форм, в кабелях може бути однаковим або нерівним з обох боків вежі.
Башти можуть бути різних форм, але найпопулярнішими є Н, А або перевернута Y-подібна форма. Може бути одна або дві лінії кабелів, і немає потреби у великих кріпленнях, як потрібно для підвісного мосту. Кабелі можуть також випромінювати від вершини вежі як вентилятор або розташовуватися паралельно вздовж вертикальної поверхні вежі, подібно до арфи.
Впровадження автоматизованого проектування, поряд із розробкою нових матеріалів, значно допомогло проектуванню вантових мостів. Наразі вони охоплюють широкий діапазон прольотів від 100 до 1100 метрів.
Ця форма мостового типу виявилася дуже привабливою для легких пішохідних мостів з незвичайною конфігурацією завантаження, а також підходить для доріг з великим навантаженням. Бетон і сталь використовуються або окремо, або як композитні матеріали в конструкції, і можливо об’єднати кілька вантових мостів, наприклад.
Озеро Маракайбо, Венесуела (1961) та Мійо, Франція (2004). Довжина прольотів поступово збільшувалася, тому в 1991 році рекорд був проведений мостом Скарнсундет в Норвегії з прольотом 530 метрів. Він був замінений мостом Янпу в Шанхаї, Китай, у 1993 році з прольотом 602 метри.
Потім Pont de Normandie в Гаврі, Франція, був побудований в 1994 з прольотом 856 метрів, що на 42% більше. Це феноменальне збільшення прольоту вантових мостів призвело до того що цей тип мостобудування конкурував з підвісними мостами великого прольоту.
І створило зовсім новий ринок вантових мостів у всьому світі, особливо там, де розглядалися конструкції підвісних мостів. В даний час найдовшим вантовим мостом у світі є Російський міст, Владивосток, Росія, з прольотом 1104 метри, будівництво якого завершено у 2012 році.
